Єдина, хто.
І це так напрягає,
Бо то таблетки, небажання, користь,
Опариші на посуд
Спромоглися,
Але де сили встати, жити, і ще повно
Дієслів, яких в запасі?
Он черевики, сумка, дощовик, ну що ви?
Ніхто не пі́де на дуель ніяку:
Вірша нема. Вода заповнила всю хату
Пихато аж по стріху,
Крізь діри просочилось лихо.
Не диво.
Хто іще отак волатиме на вухо?
Із мого сну
Фантасмагорій втихло
бурчання.
Завтра не при́йде.
Одразу на себе натягну безглуздий потяг
Вагань.
Крайня історія в пітьму жене потвору, у котрої день останній
Лишивсь у шафі,
Як позаздрити тому́, у кого це моє питання під ліжком вже години півтори – чотири
Ховає тінь в собі – то він, чи хто?
До середи лежатиме
І рухатиметься повільно
В реве́рсі скупчених подій.
Тож перевір це.
На, вхопись за мене. Знову.
