СМАК ДО СТЕНДАПУ

Голодне стакато. Втім, дочекайсь нагоди: врода, як птаха пихата,
Як той кептар на безмовному тілі халепи,
На тло не вдягати. Стій, за кермо по сходах зводить, вдавала завзято.
Така безкарна, умовно націлена в тебе.
Як залатати?

Не згодна на варті. Цвіль, обпеклася кодом: згодом зламалась лопата,
І тіснота послідовно тремтіла в щелепах
У клона затято. Хтів розгойдати во‌ди: бот носія пелехатий,
Та тільки зна‌ки оновлення зрілим не треба.
Смак до стендапу.

Я хто, як не лата? Дзвін по зап’я‌стях ходить: льоду замало благати.
Незмінна та, що обом з божевільні білети,
Холодні, як втрата. Стін, поза епізод, розводи – жага кострубата.
Я твій товар, невгамовно волію естета.
Стань моїм патом.

(с)Квіла Безодня