на різних кінцях живого
ось моя сукня з мережива сну
одягну безмовність
в раму любові твого “поза часом”
сутність
увінчана силою
сяють мінори
такі ж як розмови про вічне
коли ми на цій самоті
вдихаємо небо надвиточених шедеврів
на різних гілках усвідомлення
все не закінченим може бути
