Я хотіла переспівати сама себе.
Зради заради не відчувай страти,
Втрачене свято з’їж.
Як ти потрапив сюди?
Ситуація клята
Між
Тобою і мною – їжак перебіг –
Або і цілісінькі їх зграї, незграбно засватані коло в’їзду – вібрато розібрані – дивакуваті, деталями веж.
Забагато обмежень, ти не очікував врешті полегшень серед німих “авжеж”?
Нікуди бігти,
Плітки еліти отруєних нами мереж
Сверблять руїнами стислих залежностей.
Не діставай губ
Грубих.
Бажання такі бентежні,
Як натовпи без одежі – в ресторанних серветках пан та пані – панно заграви.
Платівками станемо для забав, аби збавити бан від самих себе.
Звабу злизав,
Наче сліпа заскаба в пабі серед дверей-кліше,
У котрих виникає потреба,
Хоч може так і не треба було би,
Тримати твордокрил за крило без тебе,
Проте
Повінь у клітці
Таких необачних речей пече й досі.
Досить багатоголосся, хоч як би не довелося перекривати себе поно́ви,
Косить хао́сом аорти спів – мимоволі – млосного нежалю –
Роздавай ролі.
#КвілаБезодня
