Зібратися щось робити, за щось взятися, що б це не було – складна справа мотивації,
Глибоке коріння якої згнило у власному застої надлишкового самонасичення,
Що патрулює і брязкає своїми лещатами довкола шиї незадоволеної підсвідомості,
З якої починається жага і котра занурилася у постійний перебіг по колу, без будь-якого усвідомлення наслідків.
Писати сама для себе – це велика мета, це чудове пояснення,
Але, на жаль, саме для мене це не працює: стоїть якийсь блок.
Я могла би почати вигадувати цю канву і тиснути на кожну кнопку щосили, аби змусити своє тіло рухатися у відповідному напрямі за власноруч встановленими координатами чи то наосліп, чи то відтворюючи світ чужими очима. Та допоки не оновиться всередині, не буде нічого, що я назвала би вартим. Тож який сенс.
