В мене лишилося друзів ніскільки.
Я сама собі і корова, і хоровод.
Така крива основа.
Тішуся, бо це щось нове, змістовне:
Тепер замість кави – напій для ідіота,
Замість “відкрита” – замо́к, з якого стирчать жетони.
До мікрофона крок.
До дзвона у вусі – мішок сателітів.
На кого полюєш?
Усі мої справи – касета
На сладжа зеленім столі, з уявною кров’ю.
Наснилась мені
Л ю б о в:
Така невідверта і вимушена, недолугий наставник.
Ділянка без току.
Тінітус втравив панакоту.
Свободу підпіллю!
Сьогодні роздерла
Здорові на вигляд кліщі у кліщінній.
Тягни за мотузку:
Мого хвилювання розсипані вщент намистини.
Цілуй мої межі, плануй свої втечі, страхуй наші крики.
Віднині гангрену розрито,
Пакуй свої вени:
Ми питимемо при дорозі невидимий зір
ментального чаду,
Солодкий на дотик, як твій необтяжливий рай
-В моїх діафільмах-
Жирафа рожева,
Запліднені плями.
Мене не запитуй, бо не відчуваю своїх крихких губ, що потріскали прірву
Минулих валіз, переповнених слабкістю слова,
Бо є хори вад, є корова,
І я серед них
Гарцюю, як втрачений гвинт.
Не проси цього знову.
(с)Квіла Безодня
