Відкрита, як тіло:
Простір хвилями.
Що мені ти?
Вир.
Я заходитимусь знову.
Кути посередині,
Тисне картина,
Довкола шуліки.
Досить шуміти:
Вимушений трагізм.
Аби мала яку палітру…
А знаєш, йди під три біси.
Все, що я мала би виразити,
Здійснене.
Виявивсь зайвим мій безліміт меліси.
Сирена тішить,
Грішу намистом,
Ми контроверсіями з місця на місце.
Лишивсь визнання.
Чим відрізняюся навмання
Від минулої “я”?
Хіба, віршів змістом.
Та ні:
Все так само.
Ходи, не запізнюйся.
(с)Квіла Безодня
