Треба прибрати хату:
Простору трохи надати більше
Серед думок і можливостей,
Без переліпшень і домішок
Втрати.
В мене не так і багато тих певних принципів,
В принципі,
Та неоднотипна.
Звикла від інших,
Наче нерідна, та впевнено
Все остогидле
Ріжу й не стомлююсь.
Вчора приходив, казав:
“Найкраща, я твій палкий прихильник”
Сьогодні вирішуєш, що, напевно, не так все і гідно, здебільшого.
Знов ті коти на плямах за сенси сховались, кути перемішані,
Та мені, як завжди́, замало.
Ти ж то знав, мені просто замало
“Бути” – як деякі вже казали – “десь”.
Бо не для “де?” існую,
І, що не несу, вибивається з правил.
Може мені те і болісно, але хіба круговерть вирішує?
Цей пароплав стоятиме, доки не вчавиться
Часом
-Нажаль-
Неможливо в масі вільною залишатись,
Навіть якщо ти смієшся, всохлим квіттям,
І тим потрясінням розкуто ведеш мене поміж лихе марнослів’я га́ласвіта,
Не озирнусь.
#КвілаБезодня
