блискучі вірші сиплються під стелею
– ти не помічала?
– я не помічала
а хочеться з кінця та з початку
нарікати говорити
так щоб у сенс
тремтіло
ти мала почуття від яких би звело
весло
в неба бік
де не був би ніхто
від них
виселені босі мешканці марних думок
коли ці зірки позгасають в очах-голосах
у ступінь твоїх зайвих снів
усе ж таки варто
